Новини

«На Донбасі вільно працювати можуть тільки ті журналісти, що служать окупантам»

Український журналістський фонд

На окупованих територіях Донбасу патріотичні ЗМІ працювати не можуть, а на звільнених – ледь виживають. Різке падіння кількості передплатників, неможливість доставляти газету в населені пункти, підпорядковані самопроголошеним республікам, здорожчання паперу і друку – ці та інші проблеми медійники обговорювали під час круглого столу «Професійні журналістські стандарти в кризові часи», що відбувся нещодавно у Національній спілці журналістів.

Головний редактор донецької газети «Донбас» Олександр Бриж розповідає: якщо хтось із колег залишився на окупованій території і працює журналістом, значить він погодився з умовами самопроголошених республік.

– Працювати патріотичним журналістам на окупованій території неможливо. Їх переслідують, арештовують, обстрілюють. Можливо, хтось змушений залишатися там, не може виїхати. А дехто пішов працювати до ДНР по добрій волі. Журналісти, які залишаються на проукраїнських позиціях, змушені або виїхати за межі окупованих територій, або працювати в глибокому підпіллі, – каже Олександр Бриж.

Так, газета «Донбас», яка раніше виходила тричі на тиждень, зараз виходить тільки раз. Верстку роблять у Маріуполі, друкуються – в Запоріжжі.

– Шлях газети збільшився, її собівартість зросла в кілька разів. Видавати газету в таких умовах – це велика розкіш. Ми ще живі завдяки тому, що залишилися цьогорічні передплатники. Але ті 15 тисяч читачів, які залишилися на окупованій території, газету не отримують. Що буде після Нового року, невідомо. Мабуть, багато газет закриється перш за все через фінансові причини, – коментує Олександр Михайлович.

Змушена припинити випуск газета «Краснодонские вести» на Луганщині. Як каже заступник головного редактора Євген Устюжин, тривалий час тут не працювали поліграфічні комплекси, бо не було світла. Зараз фінансових проблем додає діяльність Укрпошти, яка не відшкодовує кошти за передплату.

– Наші редакції мали великі передплатні тиражі. Але ми жодного разу не були прийняті керівництвом Укрпошти. Таке враження, що підприємство всіма силами працює на закриття газет, – каже Євген Устюжин.

Головний редактор газети «Приазовский рабочий» з Маріуполя Микола Токарський наголошує: в місті також було неспокійно. Але медійники не підтримали сепаратистів.

– Тричі СБУ мене попереджало, що готується захоплення редакції. Ми забирали всю документацію, але до цього не дійшло. Ми стали прифронтовим містом і вже змирилися, що скрізь – люди зі зброєю. Звісно, російська пропаганда дуже сильно впливає на свідомість. Але і наші діють не краще. Коли я слухаю новини про Маріуполь по центральних каналах , бачу, як нагнітається паніка. Населення сидить на валізах, а насправді нічого такого не відбувається. Однак, комусь це вигідно, – каже Микола Токарський.

За його словами, газетам зараз доводиться дуже важко. Територія розділена, передплатники в окупованих районах не отримують видання, реклами дуже мало, та й населення надто бідне і налякане, аби думати про пресу.

– У нас виїхало тисяч двадцять населення. А біженцям, зрозуміло, не до газет, – зазначає Микола Миколайович.

Головний редактор газети «Горняк» з м. Торез Донецької області Анатолій Постнов розповів колегам про численні погрози, з якими спершу стикалася редакція, погром, та врешті спалення приміщення якраз на День журналіста.  Попри численні «візити» озброєних людей редакційний колектив продовжував стояти на патріотичних позиціях. Аж поки газету не закидали «коктейлями Молотова».

– Після цього я зрозумів, що ми виходити більше не можемо, бо це пряма загроза всім співробітникам. Я роздав залишок грошей, звільнив працівників. А мене навіть звільнити ніхто не може, бо міськрада розпущена, – зауважив пан Постнов та закликав колег робити все, аби сепаратизм не поширювався на інших територіях.