Новини

За допомогою «джинси» у медіа олігархи воюють між собою, – експерти

Український журналістський фонд

Напередодні виборів «джинса» стала масовим явищем в українських ЗМІ. Хто має відповідати за обман виборця, чи можна якось вплинути на медіа і на рівень інформаційної культури суспільства, яким чином зміни в законодавстві можуть поліпшити ситуацію – ці та інші питання обговорювалися під час круглого столу «Джинса» в українських медіа в передвиборчий період 2014 та як з нею боротися». Захід було організовано ГО «Телекритика» в рамках проекту Ради Європи «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні».

Експерти презентували результати моніторингів українського медіапростору на предмет «джинси» у період парламентських виборів.

Голова правління ГО «Телекритика» Наталія Лигачова розповіла про присутність замовних матеріалів у новинах загальнонаціональних телеканалів.

– Навіть ті події, які відбулися на Майдані та на Сході, не привели до очищення ефіру. Тенденції дуже невтішні. Останній тиждень моніторингу показав, що джинса – просто зашкалює. Гірше всього вигляюать «Інтер» і «Україна», найкраще – СТБ, «5 канал» і Перший національний, – прокоментувала вона.

За словами Наталії Лигачової, кожна виборча кампанія має свої особливості «джинси». Наприклад, у 2012 році вона була результатом тиску влади на ЗМІ та заробляння грошей. Зараз – це «беспредел» власників телеканалів.

– Вибори стали не змаганням політичних програм, а війною олігархів. До останнього тижня можна було говорити про таку тенденцію, як засилля корпоративної джинси – це джинса в ім’я інтересів своїх власників, – зауважила пані Наталія.

У новинах регіональних телеканалів, за словами експерта ГО «Телекритика» Антоніни Мніх, найменше джинси виявлено в ефірі львівських телекомпаній. Серед постійних сюжетів – піар мажоритарників на темі АТО.

При цьому приватні телеканали показують вищий рівень джинси.

– Державні телеканали менше джинсують, але дають дуже велику кількість новин про центральні органи влади, – коментує вона.

Виконавчий директор ІМІ Оксана Романюк розповіла, що в друкованій пресі та інтернет-ЗМІ найбільше джинси в тих медіа, які фінансуються з бюджету. Лідерами розміщення джинси в друкованій пресі стала Юлія Тимошенко і Сергій Тігіпко зі своїми політичними силами, а в інтернеті — партія «Заступ» і «Батьківщина».

Діана Дуцик, виконавчий директор ГО «Телекритика» представила рекомендації, які передав експерт з медіа моніторингу виборів Расто Кужел. Він, зокрема, наголошує на необхідності системних змін щодо підвищення прозорості власності медіа, незалежності регулятора – Нацради, внесенні поправок до порядку обрання її членів, посиленні відділу моніторингу та внесенні змін до виборчого законодавства.

Перший заступник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк наголошує: серед можливостей змінити ситуацію – вплив громадської думки.

– Сподіваюся, що в Парламенті будуть присутні представники суспільства – в списках партій зараз багато журналістів, громадських діячів. Маю надію, що вони зможуть вплинути і на законодавство, і взагалі на ситуацію, – наголосила Ольга Герасим’юк.

Щодо ролі регулятора, то, за її словами, досі жоден політик не був зацікавлений у відкритості Національної ради, у змінах законодавства.

– Всі політики говорять про одне, але коли вони потрапляють до Парламенту, то жоден закон не змінюється, – прокоментувала пані Герасим’юк. – Ми в першу чергу виступаємо за дерегуляцію. Тому це питання має розглядатися в площині саморегуляції журналістського середовища, медіаосвіти, дотримання журналістської етики.

Експерт ГО «Телекритика» Світлана Остапа зазначила: було б легше боротися з джинсою, якби вона шкодила конкретно певній особі. Однак вплив її нині доволі абстрактний.

За словами першого секретаря Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, набагато ефективніше боротися з «крайнім» проявом джинси – чорним піаром, замовними розслідуваннями, зведенням рахунків політиками.

– Ми повинні визнавати, що це системне явище, яке великою мірою спричинене низькою політичною культурою. Політики розглядають джинсу як можливість донесення до виборця тих повідомлень, які їм потрібні. Однак є й інша зацікавлена сторона. Часто редактори говорять у своє виправдання, що кошти, зароблені перед виборами, дозволяють їм протриматися та компенсують відсутність комерційної реклами. В розмові з колегами із європейських країн стає зрозуміло: там ЗМІ не готові ризикувати репутацією заради політичної «заказухи», бо вони мають значні кошти від комерційних рекламодавців. У нас медіа розуміють, що без політичної реклами їм доводилося б скорочувати колективи, – зазначив Сергій Томіленко.

Тому, за його словами, дієвіше зосередитися на засудження «чорного піару». А також наголосив на такій постійній проблемі, як видача редакціями журналістських посвідчень «псевдо-журналістам». Такі факти НСЖУ фіксує під час кожної передвиборної кампанії.

На думку виконавчого директора НАМ Катерини М’ясникової вирішити проблему джинси допомогли б такі кроки, як посилення етичних стандартів, запровадження єдиної прес-карти, яку можуть відкликати при порушенні журналістських стандартів, та вирішення проблеми медіа-бізнесу.

– Поки не відродиться малий і середній бізнес, доти не відродиться комерційна реклама, а отже, ЗМІ будуть розміщувати джинсу.

А от за словами юриста Інституту медіа-права Ігоря Розкладая, слід впроваджувати суспільне мовлення, приймати закон про роздержавлення ЗМІ та взагалі заборонити політичну рекламу, яка в Україні не є інформативною, а лише емоційно впливає на людей.