Новини

Молодим журналістам бракує кваліфікації

Український журналістський фонд

Брак кваліфікованих кадрів у регіонах — одна з причин зниження якості журналістики. Низький рівень зарплат змушує професіоналів виїздити до столиці чи великих міст, а випускники журналістських факультетів не мають відповідних професійних навичок. Що думають редактори про якість журналістських кадрів та журналістики, ми поцікавилися під час їхнього візиту на засідання Медіа-клубу «На власний погляд».

Ірина Мокроусова
«Чернігівські відомості»:

- Хороших журналістів завжди не вистачало. Але не тільки журналістів, а й інших фахівців у галузі ЗМІ — коректорів, гарних верстальників. Ситуація така, що в нас не дуже висока заробітна плата, тому гарні спеціалісти їдуть до Києва, а в нас залишаються ті, хто щойно закінчив ВУЗи Тому ми самі навчаємо собі працівників. Щоб вирішити цю проблему, насамперед треба створити належні побутові умови, а також актуальним є підвищення кваліфікації, можливо, на якихось курсах. Ми самі готові платити певні кошти, щоб підвищити кваліфікацію своїх працівників.

Так же як і з іншими спеціальностями — створення належних побутових умов і підвищення кваліфікації можливо на якихось курсах. Ми самі готові платити, щоб підвищувати кваліфікацію спеціалістів. Скажімо, в нас у редакції лише однин спеціаліст, який має редакторську освіту, решту ми навчаємо самі. В молодих кадрів є бажання працювати, але вони не знають, як.
Валентина Шах
«Рівне вечірнє»:

- Журналістів багато і ще більше молодих людей, які хочуть стати журналістами. Але ми постійно в дискусіях із колегами, які навчають журналістів у ВИШах. Зараз у нас, мабуть, три університети мають журналістські відділення чи факультети. Але після цього влаштуватися на роботу дуже складно, тому що галузь розвивається повільно, нові проекти створюються рідко. А щодо якості підготовки — вона бажає бути кращою. Ми самі готові брати на стажування молодих фахівців, але в більшості з них бракує практики і досвіду. Насправді ж грамотність це одна річ, а робота журналіста — інша.
Василь Бурченя
«Вісті Рівненщини»:

-  В нашому регіоні браку кадрів не відчувається, але про професійну майстерність варто говорити. Тому що зараз у журналістиці, як правило, молоді люди, часто студенти. І на моє глибоке переконання, часто вони не зовсім орієнтуються у темах, які висвітлюють. Це залежить більшою мірою і від навчання, але потрібні й професійні курси. Це питання треба порушувати в межах України. Приміром, я б відправив зі своєї редакції двох людей точно, щоб вони підучилися. Була ідея домовитися з якимось виданням, щоб люди попрацювали в чужому колективі.
Лариса Коба
«Село полтавське»:

- Прикро, але факт, що для багатьох наших колег нині журналістика стає способом самовираження, а не способом професійної діяльності. Значною мірою це впливає на якість медіа загалом. Одна з причин цього криється у законодавчій базі, що спричинила масовість у ЗМІ. Скажімо, зараз на Полтавщині — понад 600 зареєстрованих друкованих видань, і лише одиниці з них мають багаторічну історію. А скільки інформаційних Інтернет-ресурсів! Хто за ними стоїть, хто працює над інформаційним продуктом і, врешті-решт, хто несе відповідальність за його поширення? На ці запитання частково дає відповідь саме суспільство, яке й породжує попит на масову, легку й миттєву інформацію. Неперевірені факти, приправлені чутками й припущеннями, стають нормою мас-медійного простору, а якщо виникає спірна ситуація, то вона ще й на руку авторам, які таким чином можуть «засвітитись і розкрутитись». Водночас аналітика й публіцистика, де присутня дійсно кропітка журналістська робота, усе більш незатребувані нашими читачами. Старше покоління ще якось тримає інтерес, а от молодь переважно схильна до легкого інформаційно-розважального жанру. Такі реалії сьогодення: щоб вижити, засоби масової інформації пристосовуються до суспільних настроїв і часто свідомо занижують планку вимог до своєї продукції. Хоча в університеті нас вчили виконувати просвітницьку місію і спрямовувати читача до більш високого рівня пізнання…