Новини

Від психологічних травм страждають навіть ті журналісти, які не працювали «на передовій»

Український журналістський фонд

Внаслідок подій, що вже понад півроку відбуваються в Україні травм зазнали не тільки ті журналісти, що працювали «на передовій» чи  в гущі протестних подій. Адже через специфіку роботи кожен вимушений постійно перебувати в масиві травмуючої інформації. Через це можуть виникати  психологічні травми. Як розповідає член Української Асоціації Психоаналізу, консультант у кризових ситуаціях при Центрі допомоги журналістам НСЖУ та НМПУ, психоаналітик Наталія Улько (на фото), головна проблема, з якою стикаються журналісти, – це небажання визнати проблеми та невміння говорити про свої почуття.

 

Щоп’ятниці в прес-центрі НСЖУ (м. Київ, вул. Хрещатик, 27А) вона проводить групи психологічної допомоги для журналістів.

– Журналісти звикли писати історії про інших, а в цій групі ми вчимося розповідати про себе. І для них це дійсно важко. Чимало колег просто відмахується, мовляв, зі мною все гаразд. Але це і є причиною насторожитися, – каже спеціаліст.

Фахівець зазначає: якщо довго тримати стрес у собі, можуть виникнути серйозні проблеми. А практично всі зараз перебувають у цьому стресі. Тож заняття в групах – це можливість висловитися, розповісти про своє ставлення до тих чи інших подій.

– Певна подія відбувається кілька секунд чи кілька хвилин. Але наше її сприйняття і визначає: стане ця подія травматичною для нас чи ні, – коментує Наталія Улько. – Чим відрізняється звичайна людина від журналіста? Звичайна людина може просто вимкнути телевізор чи комп’ютер і відключити себе від потоку інформації. А журналіст  цього зробити не може. Плюс до журналіста всі телефонують: мовляв, ти все знаєш, розкажи…

Оскільки журналісти – творчі люди, вони більш емоційно вразливі, і більше піддаються стресу.

Якщо ви помітили в себе непритаманні прояви конфліктності, агресивності, зриваєтеся на колегах чи рідних, не можете заснути, страждаєте від безсоння, головокружіння чи втрати апетиту, надто виснажені й не маєте сил іти на роботу, – це можливо ознаки початку посттравматичного стресового розладу.

– Ті журналісти, які не були в гущі подій, вони також травмовані. На одного фізично постраждалого припадає 21 людина психічно травмована, яка фізично не постраждала, – каже Наталія Улько.

Основна порада для тих, хто відчуває кризу, – виговорювання. Якщо немає можливості потрапити до групи психологічної допомоги, варто сісти з колегами чи друзями і розповідати те, що відчуваєте. Треба дати словесне означення тому, що відбувається.

Загалом же, тим, хто відчуває, що з ним щось не так, варто звертатися за допомогою до спеціалістів.

Це можна зробити за телефоном Кризового центру при УАП: (044) 353-90-79.

Також в рамках роботи Об’єднаного центру допомоги журналістам НСЖУ та НМПУ розпочинається серія семінарів «Журналісти в кризових ситуаціях: як впоратися з психічною травмою та залишитися в професії».

Попередньо планується, що одноденні семінари відбуватимуться щосуботи у Запоріжжі, Черкасах, Одесі, Дніпропетровську, Харкові та у Києві впродовж 2-ої половини червня та у липні. Про місце та час проведення семінарів у кожному з міст учасників буде повідомлено додатково. Попередньо – у Києві семінар планується на 21 червня.

Додаткову інформацію можна отримати за тел. (050)356-57-58.