Новини

Край, де чорнобривці ростуть на велосипедах

Український журналістський фонд

Побачити Золотоношу і тутешній щорічний  фестиваль «Чорнобривці» журналісти з усіх куточків України змогли завдяки Національній спілці журналістів України та Українському журналістському фонду.

Золота ноша

Передусім звертаєш увагу, що на вулицях чисто, хоча сміттярок не густо. Чи то люди не хочуть смітити у своєму рідному місці, чи добре працюють прибиральники. Ще однією особливістю Золотоноші є вигадливі клумби для квітів. То у формі парасольок, а то й взагалі чорнобривці ростуть просто на багажниках велосипедів.

- Я не знаю, кому належить ця ідея — пофарбувати велосипед, закріпити його,  у багажник висадити квіти, -  розповідає  золотоніський міський голова Віталій Войцехівський. — Після встановлення першого такого велосипеда я якось заглянув до нашого управління міліції і побачив там цілий ряд конфіскованого двоколісного транспорту. Отоді ми і вирішили використати велосипеди як прикрасу нашого міста.

Вийшло, я вам скажу, досить непогано. Нічого подібного більше ніде бачити не доводилось. Люди полюбляють фотографуватися поруч із такими квітучими велосипедами, такий знімок, мабуть, є у кожного жителя райцентру. Це як для кіровоградців фотосесія із пам’ятником Пашутіна.

А ще у цьому місті розмальовані паркани. Та не так, як ви подумали. Наприклад, на паркані біля будинку культури красується Пес із відомого мультика, і в малюнку відчувається рука майстра.

Щодо назви міста існує кілька легенд. Ось що розповіла заступник міського голови з гуманітарних питань Світлана Суддя. Десь у XVІІ  столітті Золотоноша була місцем збору податків Яремою Вишневецьким. Сюди зносили золоті гроші, що й дало місту назву. На думку ж науковців, своєю назвою місто завдячує річці. Дно Золотоношки колись було покрите піщаними наносами, декотрі піщинки мали золотавий колір. Утім, покладів золота на цій території поки що не виявили.

У Золотоноші розташований Свято-Покровський Красногірський монастир. Тепер він жіночий, а колись був чоловічим. У церкві при монастирі свого часу молився Богдан Хмельницький.

Надмірна спокуса

У Золотоніському районі працює 18 підприємств. Одне з найстаріших — лікеро-горілчаний завод «Златогор».

- Наше підприємство має давню історію. Спочатку це була гуральня, — розповідає начальник лабораторії Ірина Заєць. — Під час війни завод перейшов на  виготовлення горючої суміші у пляшках для підпалювання танків. Цьогоріч у листопаді виповнюється 117 років роботи заводу. На сьогодні маємо  близько сотні розроблених рецептів горілки, бальзамів, настоянок, лікерів. Постачаємо свою продукцію в Росію, Молдову, Вірменію, Азербайджан, країни Балтії, Іспанію, Німеччину, Польщу, Канаду. Спирт купуємо українського виробництва із Львівської області. Для бальзамів та настоянок сік замовляємо у місцевого підприємства «Роял Фрут Гарден», трави привозимо з Полтавщини та Дніпропетровщини. Також у бальзами додають мед. На заводі працюють у дві зміни 400 осіб. Середня зарплата близько 2800 гривень.

Підприємство виготовляє такі відомі марки алкогольних напоїв, як «Златогор», «Кропива», «Горілочка», «Чекушка», «Графська м’яка», «Древні рецепти» та інші.

Розливають продукцію в пляшки, виготовлені у нашому Світловодську та Дніпропетровську. Процес розливання збоку нагадує якусь гру, в якій кожен учасник виконує певну функцію. Але постійно робити одне й те саме насправді не так і легко. Цікаво, що на підприємстві працює більшість жінок. Можливо, для чоловіків це надмірна спокуса?

Підприємство  «Роял Фрут Гарден» виготовляє яблучний сидр. Справді з яблук — ми їх бачили тут цілі гори в переробці.  А ще саме у Золотоноші фасують стік-пакети кави «MacCoffee» та «Петровська слобода».

Рекордний вінок

У Золотоноші живе талановитий народ, який уміє не лише працювати, а й відпочивати. Ми бачили прекрасні вишивки, картини, різноманітні квіткові композиції. На фестивалі чорнобривців цього року був сплетений триметровий вінок із чорнобривців,  який отримав статус всеукраїнського рекорду.

День Незалежності Золотоноша святкувала в українському національному вбранні. Усі милувалися дітками у віночках, вишитих сорочечках. Одна дівчинка запитала свого дідуся, чи можна їй не знімати вдома вишиванку. Маленька україночка була така гарнюня!

Тетяна ПТАШНИК
Кіровоград-Київ-Золотоноша-Кіровоград

Фотогалерея подорожі