Новини

Відверта розмова з колегами і політиками

Український журналістський фонд

Серпневе засідання Медіа-клубу вперше за два роки відбулося в приміщенні творчої спілки.

Голова Національної спілки журналістів України Олег Наливайко привітав учасників медіа-клубу «На власний погляд» і розповів про нові плани організації. Він також проаналізував ситуацію з друкованими засобами інформації, навівши останній цифри передплати. На 1 липня 2011 року в країні було передплачено 18 мільйонів 350 тисяч видань. На 1 січня 2012 року — 17 мільйонів 560 тисяч. На 1 липня 2012 року — 17 мільйонів 577 тисяч. «Про що свідчать ці цифри? — запитує О.Наливайко, — Передплата завмерла». І це вже не просто випадковість, а тренд. Перед друкованими ЗМІ — нові виклики і складні часи.

Загальноукраїнські та місцеві видання у структурі передплати складають 98%, і тільки 2% — це зарубіжна преса. Місцеві видання показують 2% зростання передплати, що є оптимістичним явищем.

Олег Наливайко назвав кілька проблем на ринку преси:  падіння тиражів через низьку купівельну спроможність читачів, дорога та неякісна доставка, рекламний ринок як упав у 2008 році, так і не відновився, медіа для власників залишаються іграшкою, а не бізнесом, розвиток цифрового мовлення та Інтернету призводить до занепаду традиційних ЗМІ, професійна підготовка (в країні 80 вузів готують журналістів) залишається на низькому рівні, і, зрештою, останнє — це свобода слова та наступ на неї.

За традицією, гостями Медіа-клубу стали відомі політики. Колишній Голова СБУ, а нині кандидат в депутати від партії «УДАР» Валентин Наливайченко зазначив, що мета його та його політичних соратників — це «наздогнати втрачене і повернути вкрадене».

На його думку, останні два роки Україна стрімко втрачає можливості на міжнародній арені. Тому наздогнати втрачене — це, перш за все, повернути гарні відносини з країнами ЄС, запровадити для українських громадян безвізовий режим, час для якого настав давно, та відкрити освітній і науковий простір.

Повернути втрачене треба у відносинах з Росією — йдеться і про зону вільної торгівлі, яка повинна стати вигідною,  насамперед, українським підприємствам та створити додаткові робочі місця, і про справедливі домовленості в енергетиці.

«Водночас ми маємо повернути країні вкрадене, — сказав В. Наливайченко. — Ми повинні повернути все, що заховано корупціонерами в офшорах, а це 4 мільярди щорічно втрачених для бюджету грошей. Ми знаємо, як це зробити: міжнародне розслідування, оприлюднення рахунків олігархів і членів їхніх сімей, де б вони їх не ховали. І за результатами міжнародного розслідування з незалежними міжнародними прокурорами — повернення вкрадених грошей у бюджет: у пенсійний фонд, на соціальні виплати, на гідні зарплати».

Нові ініціативи влади представила учасникам Медіа-клубу «На власний погляд» народний депутат від Партії регіонів Олена Бондаренко.

«Парламентська більшість у спайці з Кабінетом Міністрів і Адміністрацією Президента працює за наступними напрямками: перше — зайнятість і освіта, друге — житлова проблема, третє — продовольча програма, четверте — охорона здоров’я і п’яте — виробничий комплекс, — перерахувала О.Бондаренко. — Для завершення цих програм нам потрібно ще п’ять років — ми розраховуємо їх до 2017 року».

Олена Бондаренко зазначила, що саме з урядовими ініціативами Партія регіонів піде на вибори: «Якщо ці програми залишаться без підтримки нашої партії в парламенті, то вони не будуть реалізовані. Ми повернемося в 2009 рік — божевільні ціни на газ, мінус 15 відсотків ВВП, 15% інфляції і так далі. Наші опоненти не мають уявлення, як керувати грошима і економікою. Але якщо виборці захочуть, щоб ми продовжили свої кроки, — вони проголосують за нас».

Народний депутат і Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Максим Луцький завітав на зустріч з журналістами одразу після відвідин Центральної виборчої комісії. Подаючи документи на реєстрацію як кандидат в депутати по округу в Солом’янському районі міста Києва, Максим Луцький зі здивуванням дізнався, що по цьому ж округу висувається інший Луцький М.Г.

«Я був дуже здивований, дізнавшись, що серед тих, хто збираються балотуватися за 222-м одномандатним округом, є мій однофамілець Луцький Максим Геннадійович. Виходить, що різниця між нами лише в наших іменах по батькові. Я — Георгійович, а він — Геннадійович. Його висунула партія, про яку я ніколи не чув, а виборча програма цієї людини виявилася точною копією моєї власної. Таким чином, не важко здогадатися, що ця людина у виборчому списку перебувала б вище за мене на одну позицію, і це вводило б в оману виборців», — підкреслив політик.

Втім, темою зустрічі Максима Луцького з учасниками Медіа-клубу «На власний погляд» була не виборча кампанія, а вступна.

Максим Луцький тривалий час працював в освіті, був першим проректором Національного авіаційного університету, а нині очолює профільний парламентський комітет.

За його словами, перший етап вступної кампанії завершено успішно. До порівняння з попередніми роками, ця кампанія проходить вже на якісно іншому рівні.

Також гостем серпневого засідання Медіа-клубу «На власний погляд» став колишній заступник генерального прокурора Микола Обіход. Його ім’я завжди було на слуху — саме Микола Обіход курував розслідування справ Лазаренко і Тимошенко за часів Кучми, саме він арештовував Юлію Тимошенко у 2001 році. І тепер він написав книгу «Та, що забрехалася. Прокурори США та України проти тандему Лазаренко-Тимошенко», яку і представив журналістам.

Для тих, хто очікував на нові факти і сенсаційні відкриття, буде певним розчаруванням дізнатися, що книга не містить секретів прокурорських справ — усе, викладене в ній, зібране з відкритих джерел та засобів масової інформації, але відібрані саме ті документи, які обізнаний Микола Обіход розглядає як правдиві. «Зараз навколо справи Тимошенко багато брехні», — скаржиться він.

«Та, що забрехалася» — не остання книга на тему корупції у вищих ешелонах влади тих часів. Микола Обіход обіцяє продовження цієї історії. На запитання журналістів щодо інших справ та порушень при розкраданні на вищому рівні, він запевнив, що жодні документи не втрачені, як би це комусь не хотілося: «Вся історія нашої держави є в генеральній прокуратурі — там лежать і зберігаються всі документи». Власне, саме тому щоразу іде така битва за місце генерального прокурора, від якого залежить або подальше надійне зберігання розслідуваних справ, або їх «запуск» у дію.


Додати коментар