Новини

Політична джинса та відповідальність

Український журналістський фонд

 


Якщо у виданні регулярно з’являється політична джинса — тобто матеріали про політика або партію агітаційного чи рекламного характеру без належного маркування, чи можна це видання притягнути до відповідальності?

 

 

Якщо так, то:

  • Хто це може зробити? Чи може до адміністративного суду звернутися, приміром, фізична особа або громадська організація? Чи це можуть бути лише кандидати в депутати або партії?
  • Що для суду є підставою для визнання статті чи серії публікацій такими, що містять агітацію? Тобто як довести, що це не просто авторський журналістський текст і його погляд, а саме агітація?
  • Який штраф накладуть на ЗМІ, якщо буде доведено факт порушення.

Відповідає Людмила Опришко — адвокат, медіа-юрист, медіа-тренер:

Згідно з частиною 6 статті 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України» засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частин 5 та 10 статті 72 і частин 2 та 7 статті 73 зазначеного Закону, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за партії, кандидатів у депутати чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу.

Частина 16 статті 74 вищезгаданого Закону передбачає, що включення до інформаційних теле- і радіопрограм (випусків новин) передвиборних агітаційних матеріалів партій, у тому числі, політичної реклами, забороняється. Усі матеріали передвиборної агітації повинні бути відокремленими від інших матеріалів і означені як такі.

За порушення вищеназваних правових норм законодавством України передбачена відповідальність. Зокрема, власники, посадові чи службові особи, творчі працівники друкованих, електронних (аудіовізуальних) ЗМІ за порушення передбаченого порядку ведення передвиборної агітації або за надання переваги в інформаційних телерадіопередачах чи друкованих ЗМІ будь-якому кандидату, політичній партії, їх передвиборчим програмам можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі від 10 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (див. частину 1 статті 212-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Протокол про зазначене адміністративне правопорушення можуть скласти уповноважені посадові особи Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а розглянути таку справу по суті може лише суд.

Крім того, частина 9 статті 108 Закону України «Про вибори народних депутатів» передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність засобів масової інформації, їх посадових, службових осіб та творчих працівників, що порушують законодавство про вибори, можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному КАС України.

Право подати такий позов мають виборча комісія, кандидат, партія, місцева організація партії, які є суб’єктами відповідного виборчого процесу (див. ст. 174 КАС України).

На практиці відмежувати інформаційні матеріали від матеріалів передвиборної агітації не завжди просто, але можливо. Основним критерієм розмежування є мета поширення інформації. Так, агітаційні матеріали мають на меті спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певних кандидатів у депутати або партію — суб’єкта виборчого процесу, в той час як інформаційні матеріали спрямовані на інформування громадськості про факти та події, пов’язані з проведенням виборів.

Закон однозначно визнає передвиборною агітацією прямі заклики голосувати за або не голосувати за певного кандидата в народні депутати або партію — суб’єкта виборчого процесу, використання символіки або логотипів партій — суб’єктів виборчого процесу, повідомлення про підтримку партією — суб’єктом виборчого процесу або кандидатом в депутати видовищних та інших заходів або привернення уваги до участі у таких заходах зазначених суб’єктів виборчого процесу, рекламу друкованих видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки партій — суб’єктів виборчого процесу.

Наявність ознак передвиборної агітації в інших інформаційних матеріалах необхідно доводити. Відповідно, той суб’єкт виборчого процесу, який звернеться до суду із позовом і буде стверджувати, що певні інформаційні матеріали насправді є матеріалами передвиборчої агітації, повинен буде надати докази того, що ці матеріали спрямовані на спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певних кандидатів у депутати або партію — суб’єкта виборчого процесу. Такий обов’язок доказування встановлений частиною 1 статті 71 КАС України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У випадку встановлення судом фактів порушення журналістом / ЗМІ вимог виборчого законодавства з питань поширення передвиборної агітації, для такого засобу масової інформації можуть настати негативні наслідки, передбачені Законом України «Про вибори народних депутатів України» (окрім застосування відповідальності за статтею 212-9 КУпАП, про які зазначалось вище).

Так, частина 10 статті 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України» передбачає, що у разі встановлення судом при розгляді виборчого спору повторного або одноразового грубого порушення засобом масової інформації вимог цього Закону, суд приймає рішення про тимчасове (до закінчення виборчого процесу) зупинення дії ліцензії або тимчасову заборону (до закінчення виборчого процесу) випуску друкованого видання.

__________________________________________________________________

Людмила Опришко
адвокат, медіа-юрист, медіа-тренер

Має більш ніж 20-річний досвід адвокатської роботи в галузі цивільного, кримінального, господарського права, і, зокрема, інформаційних спорів, захисту авторських прав, захисту журналістів ЗМІ у справах про захист честі, гідності, ділової репутації, про спростування інформації, захист приватності, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та інших.
Успішно представляла інтереси журналістів М. Вересня, О.Єльцова в українських судах, має успішний досвід ведення справ про доступ до інформації.
Спільно з юристами Л.Панкратовою та О.Бурмагіним у рамках діяльності ІРРП надає правову допомогужурналістам.
У співпраці з Л.Панкратовою виграла справу «Газета «Україна-Центр» проти України» в Європейському суді з прав людини.

Джерело irrp.org.ua


Додати коментар