Новини

Мозаїчна Йорданія

Український журналістський фонд

Йорданія здавна славилася своєю мозаїкою, якою оздоблювали храми та палаци по всій планеті. Минав час, змінювався світ, і нині йорданська мозаїка — це не лише строкатий камінний візерунок. Сучасна Йорданія — це туристична мозаїка пустель, гір, морів, оливкових гаїв та екзотичних рослин. Тут поєднується минуле і сучасність: чудернацька архітектура, християнські святині, античні міста та сучасні мегаполіси. Все сплелося у барвистий візерунок нових вражень та відчуттів.

З 7 по 14 липня групі українських журналістів, за сприяння Українського журналістського фонду та провідного туроператора «Тайкі Турз», відвідала перлину та беззаперечний туристичний центр арабського світу — Йорданію.

Усього 3,5год польоту і така, здавалося б, далека Йорданія стає близькою і досяжною. За ілюмінатором блискавично змінюються пейзажі і з зеленої та квітучої України вмить переносимось у безкрайні піски та бархани Туреччини, Сирії і Йорданії.

Прибувши до Міжнародного аеропорту королеви Алії у столиці м. Аммані вирушаємо на узбережжя Червоного моря, у курортне місто Акабу. Найперше, що вражає, коли виходиш надвір, це гаряча хвиля повітря, яка накриває з ніг до голови. Адже липень та серпень — найспекотніші місяці в Йорданії. Температура впевнено крокує до позначки +45? С і здається, це пік, який може витримати людський організм. Проте погода видається спекотною лише для європейців, в той час як для жителів інших арабських країн, зокрема Саудівської Аравії, навіть така спека є приємно прохолодною, оскільки на їхній батьківщині стовпчик термометра піднімається ще вище. Саме тому в літні місяці кількість туристів із сусідніх країн значно зростає.

Попри досить коротку берегову лінію, Акаба пропонує все для приємного відпочинку. Низка п’ятизіркових готелів, чудові краєвиди, різноманітні водні розваги, арабський колорит місцевих ринків нікого не залишать байдужим. Відпочиваючих завжди готовий прийняти найкращий готель на узбережжі Червоного моря всесвітньо відомої мережі Kempinski — Kempinski Hotel Aqaba. Збудований за останніми тенденціями готельної архітектури, він має беззаперечну перевагу над іншими готелями свого класу — вікна усіх номерів виходять на море. Як сказав нам при зустрічі менеджер з продаж готелю Kempinski Hotel Aqaba Хатем Мухсен:  «А навіщо будувати на узбережжі готель, з вікон якого не відкривається вигляд на безкрайнє море?» І це насправді. У якому б номері ви не зупинились, з раннього ранку до пізнього вечора маєте можливість насолоджуватись не лише водною гладдю Червоного моря, а й неперевершеним виглядом на Святу Землю. Блакитно-рожеві фарби ранішньої зорі перетікають у яскраву жовтизну арабського полуденного сонця, а згодом на зміну їм приходять вабливі вогні вечірнього Сходу… Вишуканий інтер’єр, квітковий декор від найкращих флористів, spa-центр, де можна відпочити і душею, і тілом, чудовий пляж та низка басейнів і джакузі — все це подарує незабутній відпочинок. А смачні страви, старанно приготовані кухарями готелю, задовольнять смаки найвибагливішого гурмана. Особливо хочеться відзначити персонал Kempinski Hotel Aqaba. Тут готові виконати будь-яку забаганку клієнта, адже всі, від покоївки до старшого менеджера, працюють заради комфорту відпочиваючих.

Туристам, які надають перевагу автентичному відпочинку, варто звернути увагу на готелі мережі Movenpick Hotels and Resorts. Марокканська архітектура, величава розкіш Сходу, терпкі аромати мускусу та мірри дарують істинне відчуття Йорданії. Надзвичайно красива територія готелю з численними з’єднаними між собою басейнами та розкішною зеленню милують око. У Movenpick Hotels and Resorts особливо комфортно проводити сімейні канікули, адже тут є все для приємного відпочинку як дорослих, так і дітвори.

Відпочивши на Червоному морі, вирушаємо у найбільшу пустелю Йорданії — Ваді Рам, яку ще називають Місячною долиною. Всього за 60 км від морського узбережжя потрапляєш в унікальний футуристичний пейзаж — поєднання безмежних пісків з чудернацькими зморшкуватими скелями, які нагадують велетенські глазуровані торти… Виникає враження втручання позапланетних створінь, адже виступи деяких гір дуже схожі на обличчя. До речі, місячні пейзажі Ваді Рам приваблюють не лише туристів. Саме тут відбувалися зйомки таких масштабних фільмів як «Зоряні війни», «Трансформери», «Червона планета» та «Лоуренс Аравійський». Безкраї масиви пісків, височенні піки, найвищий з яких сягає 1840 м, якнайкраще підходять для грандіозних голлівудських екранізацій.

Подорож на відкритих джипах загострює відчуття і додає екстриму. Водії-бедуїни з радістю діляться секретами пустелі: чим харчуються верблюди, як з непримітної колючки за лічені хвилини зробити мильний розчин, вказують на цікавих представників місцевої фауни. Та нам пощастило ще більше: ми змогли на власні очі побачити захід сонця у йорданській пустелі. Дивакуваті каміння враз змінюють колір, у повітрі відчувається довгоочікувана прохолода і пустеля занурюється в сон… До завтрашнього ранку, коли знову могутнє сонце осяє своїми палючими променями безмежні простори Ваді Рам.

Далі наш шлях пролягає у славнозвісне древнє місто Петру, яке у 2007р. визнане одним із 7 нових чудес світу. Заснована у VI ст. до н.е. як столиця Набатейського царства, стародавня Петра є символом Йорданії. Довгі століття аж до 1812р. вона була невідома людському загалу, поки випадково не постала перед очима швейцарського дослідника Дж. Буркгардта. З 1985р. Петра — у Світовій спадщині ЮНЕСКО, під пильною охороною захисників історичних та культурних пам’яток.

В обрамленні високих скель тягнеться 4-кілометровою ущелиною дорога до міста. Саме цим шляхом надходила в Петру вода, стікаючи з гір у прокладені у скелях труби. Вже на той час рівень розвитку набатейського суспільства перевершував не лише численних сусідів, а й європейські народи. Наприкінці дороги постає найвидатніша будівля древнього міста  — Скарбниця. Це велична будівля з фасадом, висіченим у суцільному масиві каменя. За допомогою яких технологій дві тисячі років тому набатейці змогли звести таку споруду і досі залишається загадкою з розряду єгипетських пірамід. Далі простягається низка висічених у скелях могил. Як і всі древні народи, жителі Набатейського царства вірили у життя після смерті, тому велику увагу приділяли підготовці до потойбіччя, процесу поховання та місцю останнього спочинку.

На початку ІІ ст. н.е. Петра була завойована римлянами. З того часу почалася експансія римської культури, а згодом і християнства. Римляни звели численні храми, колонади, житлові та господарські будівлі. Проте в силу багатьох обставин місто занепало. Потужні землетруси IV та VII століть знищили велику частину римської спадщини. Багато неоціненних пам’яток архітектури були безповоротно зруйновані. Втім, масштаби античного міста вражають і досі. Закриваючи очі, переносишся на тисячоліття назад, і враз перед тобою постає місто небувалої краси, де неспішно прогулюються римляни у білих тогах, линуть ніжні звуки арфи, тихо шелестить вітер у величних колонах, переливається у сонячних променях різнокольорова мозаїка…

Після відкриття Петри розпочалися численні розкопки та реставраційні роботи. Багато вражаючих архітектурних споруд того часу постали з піску та бруду. Та навіть через два століття, відзначаючи 200-річчя свого другого народження, значна частина славетного міста і досі чекає, щоб знову з’явитися перед очима людства…

Провівши цілий день у Петрі, розумієш, чому це одне з нових світових чудес. Недарма мільйони туристів щороку приїжджають в Йорданію, аби відвідати це дивовижне кам’яне місто, яке вважається найвизначнішим місцем Хашемітського Королівства.

Йорданія має вихід не лише до Червоного моря, а й до Мертвого. До речі, його найглибша точка — 377 м — знаходиться саме на території Йорданії. І хоча Мертве море, зазвичай, асоціюється у нас з Ізраїлем, йорданське узбережжя значно краще задовольняє вимоги туристів. Так, в Kempinski Hotel Ishtar окрім чудодійної морської води та лікувальних грязей, у розпорядженні відпочиваючих прекрасна територія готелю з дев’ятьма басейнами, безліччю екзотичних квітів, фінікових пальм та розлогих оливкових дерев. З пляжу відкривається чудовий вигляд на Єрусалим та Палестину. Вода як кисіль — тепла і тягуча. Тихо гойдаєшся на хвилях сонливого моря, згадуючи легенду про його утворення, адже виникло воно на місці біблійних Содоми і Гоморри. Теплі води зцілюють душу і тіло, а чудодійну дію грязьових процедур відчутно одразу. Шкіра стає надзвичайно ніжною та м’якою і вмить згадується ассирійська богиня родючості та кохання Іштар, яка славилася своєю красою і в честь якої названо готель.

Йорданія — країна не лише туристична, а й місце паломництва для християн з усього світу. Попри те, що 92% населення є мусульманами, на території Йорданії знаходяться декілька надзвичайно символічних християнських святинь. Це і гора Тель ал Харрар, де Святий Ілля вознісся на небо у вогняній колісниці, і гора Нево, де єврейський народ на чолі з Мойсеєм закінчив свої 40-річні поневіряння, і звичайно ж, ріка Йордан, місце хрещення Ісуса Христа.

З гори Нево відкривається неперевершений вигляд на північну частину Йорданії. Оливкові гаї, зелені оазиси, білосніжні гори, долина Йордану… Саме така чудова картина постала перед очима Мойсея, коли він піднявся на гору. Саме тут Господь вказав пророку на землю обітовану. Проте Мойсею так і не вдалося ступити на неї, адже саме на горі Нево, виконавши свою місію, здобув він останній спочинок. І почалося нове життя для народу Ізраїлю, життя у землі Ханаанській, землі обіцяній.

Неподалік знаходиться невелике місто Мадаба, що славиться на весьавен. Мадабська мозаїка вражає своє красою о славиться своєю мозаїкою. Цим ремеслом тут займаються з давніх-давен. Мадабська мозаїка вражає красою та кольоровою гамою, адже при її виготовленні не застосовують жодних штучних барвників. Тут є все: від декоративних тарілок до оздоблених страусиних яєць та садових столиків. Йорданська мозаїка стане вишуканою прикрасою будь-якого дому.

За декілька десятків кілометрів від Мойсеєвої гори тихо плине ріка Йордан. Нині це невеличка річечка, що розділяє Йорданію та Ізраїль. Та два тисячоліття тому це була повноводна ріка, яка стрімко несла свої води білими пустелями і наповнювала життям все навколо. Ідемо до місця хрещення Ісуса вузенькою стежечкою, обрамленою чагарниками. Життя завмерло у цій долині і ніщо не нагадує про сучасність. І от перед нами відкривається Бетані. Саме в цьому місці ноги Христа ступили у священні води Йордану. Нині це невеличке озерце, куди ведуть кам’яні сходи, по яких спускався Спаситель. Раніше ж це був один із рукавів повноводної ріки. Від святого місця віє історією і сакральною таємничістю. Священне озерце закрите для туристів, можливо для того, щоб захистити присутню тут божественну енергію від численних відвідувачів… Нагорі бачимо залишки стародавньої церкви. Цікаво, що іконостасу як такого не було. Ним служили саме кам’яні сходи, по яких заходив у Йордан Ісус. Кращого вшанування місцю хрещення Христа і не придумати.

Крокуємо далі до теперішнього русла Йордану. Святу ріку розділяє державний кордон, тому до води можна підійти і з боку Йорданії, і з боку Ізраїлю. Місце паломництва та очищення християн з усього світу. Так хотілося б, щоб не було кордону між двома ворогуючими країнами, не було військових, які пильно стежать, аби паломники не перетнули невидиму середину ріки. Так хотілося б, щоб священні йорданські води міцно поєднали йорданців та ізраїльтян і навіки стерли не лише кордони державні, а й кордони у стосунках народів всього світу…

Так, день виявився багатим на символічні події. Відвідування Мойсеєвої гори та гори Святого Іллі, купання у водах славетного Йордану несуть у собі глибокий смисл і залишають слід у серці на все життя….

Далі наш шлях пролягає у містечко Джераш, що знаходиться за 50 км від столиці. Джераш славиться руїнами римського міста Gerasa, яке знаходилось на його території. Варто зазначити, що колись тут було аж два таких міста, але одне з них було зруйноване, і на його місці нині височіють сучасні забудови.

Римське місто займало надзвичайно велику як на той час територію — 800 тис. м?. Його називали «Помпеями Близького Сходу». Головна вулиця простяглася на 600 м вздовж всього міста і слугувала основним орієнтиром для заїжджих мандрівників. І нині Джераш вражає своєю величчю і красою. Попри численні руйнації і землетруси, зараз це одне з найкраще збережених міст Римської імперії у всьому світі. Збереглися численні вулиці з могутніми колонадами, високі арки та просторі іподроми, античні храми і амфітеатри, місцевий ринок і житлові будинки. Ні палюче арабське сонце, ні пустельні вітри не змогли зруйнувати кам’яну міць, зведену руками сильних і витривалих римлян. Вражають і архітектурні рішення того часу, зокрема комплексна система дренажу у бруківці і сейсмостійкі колони, які могли вистояти навіть сильні землетруси. Численні орнаменти на стінах та ліпнина на колонах приковують погляд відвідувачів і ще раз підтверджують той факт, що естетичний розвиток жителів Римської імперії не поступався їхньому інтелекту та воєнній міці.

Найбільший розквіт Джераша припав на І-ІІІ ст. н.е. і був пов’язаний з вигідним розміщенням на перетину важливих торговельних шляхів зі Сходу у Середземномор’я. Це місто дуже любив римський імператор Адріан, який доклав чимало зусиль для його розвитку. Проте наприкінці ІІІ ст. Джераш занепав, а потужний землетрус 749р. знищив цілі його квартали. Попри все, Джераш і досі вабить відвідувачів, які линуть звідусіль, щоб на власні очі побачити залишки одного з наймогутніших римських міст Близького Сходу.

І наостанок ми відвідали столицю Йорданії — біле місто Амман, що розташоване на 7 пагорбах. Нині населення міста складає 2,6 млн. жителів. Це місто контрастів, де засушені поля межують із зеленими оазисами, бедуїнські халупи — з розкішними будинками, а маленькі магазинчики — із сучасними торгівельними та бізнес-центрами. Як і кожна столиця, Амман вабить жителів усієї Йорданії. Економічний та політичний розвиток цього перспективного міста лише розпочинається, тому цілком можливо вже найближчим часом воно складе гідну конкуренцію сусіднім столицям.

Неможливо не згадати національну кухню Йорданії, адже їжа для йорданців — це справжній культ. Жителі цієї арабської країни дуже гостинні і вважають своїм обов’язком щедро почастувати гостей. В цьому ми переконалися не раз. Щодо традиційних наїдків, то це і знаменитий «хумус» — пюре з нуту та всіляких спецій, і надзвичайно пахучий арабський хліб, і «менсаф» — національна страва з ягнятини та рису й багато інших кулінарних витворів на будь-який смак. Більшість страв готуються на оливковій олії, адже Йорданія — один із найбільших її постачальників у світі. Ну і звичайно ж, як не згадати йорданські солодощі! Такого різноманіття вишуканих кондитерських виробів ви навряд чи знайдете в інших країнах, адже Йорданія — це справжній рай для ласунів. А яка пахуча арабська кава з пряним ароматом кардамону! Її можна придбати у місцевих торговців, які з радістю поділяться тонкощами приготування цього ароматного напою. Про йорданську кухню можна говорити довго, але найкраще спробувати її самому. Повірте, вона нікого не залишить байдужим!

От такою виявилася Йорданія. Країна надзвичайно цікава — незвична для нас, загадкова і приваблива. Безмежні піски, дивакуваті гори, блакитні моря, оливкові гаї та зелені оазиси посеред білосніжних пустель — все нове і вражаюче. Сюди обов’язково варти завітати, а туристична компанія «Тайкі Турз» з радістю вам у цьому допоможе!


Додати коментар