Дайджест

Валентина Семенюк-Самсоненко: «Громадські організації дихають в потилицю політичним партіям»

Український журналістський фонд

 

Суспільство починає прокидатися внаслідок тих дій, які робили громадські організації і, зокрема, Союз жінок «За майбутнє дітей». Про це говорить глава Союзу Валентина Семенюк-Самсоненко, яка взяла участь у засіданні Медіа-клубу «На власний погляд».

«На одній з інтернет-конференцій мене нещодавно запитали, чи варто було брати участь у протестах афганців та чорнобильців, якщо вони супроводжувалися трагедією – загинули люди? Дуже важке для мене питання, бо я змалечку вихована з поняттям, що нічого ціннішого за людське життя немає. Людьми, які стояли до останнього за ідею, за принципи, за свої конституційні права, треба пишатися. Вони всім нам показали приклад стійкості. Герої серед нас, і ми повинні пам‘ятати, що за нас хтось поклав життя. І пам‘ятати про те, що немає нічого страшнішого за байдужість».

На думку Валентини Семенюк-Самсоненко, байдужість — найлютіший ворог. «Забрали заощадження – ми промовчали. Не видали зарплату – знов промовчали або поплакалися один одному. Завтра когось незаконно звільнять з роботи – знову мовчання. Ми самі своїм мовчанням і байдужістю розбещуємо владу. А їй треба постійно нагадувати про нас і наші права. Нагадувати, що люди врешті-решт просто хочуть жити по-людськи».

«Якби я не вірила в те, що, об‘єднавшись, ми можемо змінити життя в країні на краще, я б не займалася громадською діяльністю», — заявила В.Семенюк-Самсоненко.

Громадські організації – це ті, які мають дихати в потилицю політичним партіям, політикам, брати під контроль виконання передвиборчих програм.

Саме таке завдання бачить перед собою Союз жінок «За майбутнє дітей». Він працює уже 20 років. За цей час до нього приєдналися ще близько 20 організацій — афганці, чорнобильці, мешканці гуртожитків.

Торік Союз провів кілька великих акцій – і влада прислухалася. Взяти хоча б той самий закон про мирні збори. Він був прийнятий у першому читанні ще при уряді Тимошенко. Це Законопроект фактично сприяв рейдерству, знецінював громадські права та свободи. Громадські організації ініціювали проведення комітетських слухань, привернули до цього увагу громадськості, журналістів. І як результат – такого Закону немає. Те ж саме відбулося, коли йшлося про прийняття закону про щеплення. Піднялися всім миром і не допустили, щоб калічили нас і наших дітей. Те саме і з Трудовим кодексом — завдяки позиції громадських організацій вдалося не допустити 12-годинного робочого дня і попрання нормальних умов праці кожної людини.

«Недавно я була на Хмельниччині, у селі Лісові Гринівці, де люди повстали фактично проти незаконного розпаювання земель, — розповідає Валентина Семенюк-Самсоненко. – Вони покликали нашу організацію на допомогу. Ми зробили виїзне засідання, запросили туди журналістів Першого національного, і справа почала вирішуватися. Іще приклад — сьогодні у моєму рідному Ружині у приватних будинках є водопостачання. Це теж заслуга громадських організацій».

Зараз Союз жінок України «За майбутнє дітей» та інші громадські організації, які є його партнерами, беруть під контроль законопроект «Про ринок землі», що прийнятий наприкінці минулого року у першому читанні.

Земля – це святиня для кожного українця, і питання продажу землі треба вирішувати дуже виважено. За землю розгортаються найзапекліші суперечки і навіть війни. Як кажуть в народі, сім разів відміряй – один раз відріж. Чи готова сьогодні Україна запровадити ринок землі? Досі немає однозначної відповіді. Президент декларує, що закон повинен бути таким, щоб не обезземелити селян. З цим важко не погодитися! Закон про ринок землі повинен насамперед відповідати інтересам селян. В їхніх інтересах – мати, де працювати і отримувати за це гроші, які б дозволяли нормально жити. І наш Союз, і всі наші партнерські громадські організації будуть добиватися того, щоб закон був саме таким. «Ми вже готуємо свої пропозиції до Закону напередодні другого читання, і в цих пропозиціях головне – захистити інтереси селян», — каже В.Семенюк-Самсоненко.

Перше – відтермінувати мораторій на продаж землі до створення Єдиного земельного кадастру.

Друге – не допустити продажу землі по завідомо занижених цінах.

Третє – не допустити встановлення монопольного володіння землею.

Умови встановлення ринку землі повинні бути такими, щоб, продавши землю, селянин не став її рабом! Влада повинна бути розумною, вчити історію, інакше самі олігархи будуть не раді, що зайнялися питанням землі.

Союз жінок та його глава Валентина Семенюк-Самсоненко, яка свого часу очолювала Фонд держмайна, стурбовані й приватизаційними процесами в державі. Нещодавно прийнята нова програма приватизації, якою заплановано закінчити цей процес до 2014 року, розпродавши майже все.

«Хочу ще раз звернути увагу громадськості на головне в приватизації – це інвестиційні зобов’язання. Саме так можна утримати та створити нові робочі місця, розвинути інфраструктуру міст та селищ, зберегти профіль діяльності підприємства, не дозволити розпродати його на металобрухт чи закрити на користь іноземних конкурентів, як наприклад, хотіли це зробити у 2008-2009 роках з Луганськтепловозом», — стверджує Валентина Семенюк-Самсоненко.

Свого часу на посаді Голови Фонду вона стикнулася з дуже жорсткою протидією інвестиціям на підприємства, бо відомо – чим більше інвестицій на підприємство, тим менше коштів на латання дірок бюджету, який постійно розкрадається. Що люди отримали від 24 мільярдів Криворіжсталі, крім зростання цін на метал?

«Хочу ще раз звернути увагу громадськості, що прийнятий майже 20 років тому Закон «Про приватизацію майна державних підприємств» уже в першій статті визначав, що приватизація здійснюється «з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України». Це стосувалося також і підприємств так званої «ваучерної приватизації». На жаль, всі мої спроби примусити власників виконувати ст. 1 закону та повернути державі підприємства від неефективних власників закінчились моїм незаконним звільненням. Мало того, після моїх спроб повернути (реприватизувати) підприємства із самого Закону ще у 2008 році почали зникати поняття ефективного власника. Ось так реагували олігархи ще попередньої влади! Але ж ці норми діяли на момент приватизації та залишаються Законом, який потрібно виконувати», — розповідає Валентина Семенюк-Самсоненко.

Вона вірить, що власник повинен бути або відповідальним і ефективним, як визначено Законом, або повернути об’єкт державі. «Ми змусимо владу реприватизувати ці підприємства, а не кришувати олігархів. Без працюючих підприємств ми так і залишимось колонією на гілці МВФ», — вважає громадська діячка.


Додати коментар